"Гра як ефективний засіб соціалізації дитини"
У народі кажуть: «Де гра — там і радість»
Діти всіх народів світу мають спільну характерну рису — вроджений потяг до гри. Переоцінити її значення в житті дитини важко. А уявити дитинство без неї взагалі неможливо.
Хочеш бути здоровим — грайся,
хочеш бути розумним — грайся,
хочеш бути щасливим — грайся! — стверджує народна мудрість.
Гра — це «чарівна скринька», за допомогою якої можна навчити малюка читати, писати і, головне, — мислити, спостерігати, доводити, розуміти, творити.
Відомий психолог Л. С. Виготський зазначав, що наукові поняття не засвоюються і не заучуються дитиною, а виникають і складаються за допомогою величезної напруги її власної думки. Саме тому одним зі шляхів, який веде до прискорення процесу пізнання, є використання розвивальних ігор у різних видах діяльності дошкільників. Під розвивальною грою ми розуміємо ігрову діяльність, організовану педагогом і спрямовану на розвиток психічних процесів у дошкільників, їх емоційної сфери.
Нерідко можна побачити таку картину: у малюка багато іграшок, але він не грається ними. Причин цьому багато. Найголовніша — іграшки вже себе вичерпали. Елемент новини зник, а саме він приваблює дитину в першу чергу. Готова іграшка не може дати тривале інтелектуальне навантаження для розуму. У цьому відношенні доречними і цікавими є будівельні матеріали, башточки, мозаїки, складачки тощо. Ці ігри довше слугують дітям, не набридають, тому що їм властива велика варіативність, розмаїття комбінацій. Але й розвивальні здатності таких ігор обмежені. Вони не стимулюють дітей до посиленої розумової діяльності, не вимагають від них значної активності думки, не випереджують розвиток дитини, а задовольняють лише короткочасні потреби. Цього замало для успішного розвитку творчих здібностей. Як же бути? Необхідні ігри нового типу, ігри, які моделюють, власне, творчий процес і створюють свій мікроклімат, де з'являються можливості для розвитку творчого боку інтелекту. Такими іграми нового типу є розвивальні ігри, які не дивлячись на різноманітність, об'єднані цією спільною назвою не випадково. Вони всі виходять із загальної ідеї: розвивати якості та властивості психічних пізнавальних процесів дитини.
Характерні особливості розвивальних ігор наступні:
1. Кожна гра являє собою комплекс завдань, які дитина виконує за допомогою картинок, кубиків, цеглинок, квадратиків, іграшок та ін.
2. Завдання даються дитині в різній формі: у вигляді моделі, площинного малюнка, креслення, письмової чи усної інструкції, і в такий спосіб знайомлять дитину з різними способами передачі інформації.
3. Завдання розміщені в порядку збільшення складності, тобто в них використано принцип народних ігор: від простого до більш складного.
4. Завдання мають широкий діапазон труднощів: від доступних іноді 2-3- річному малюку до непосильних деяким дорослим. Тому ігри можуть збуджувати інтерес протягом тривалого часу (до періоду дорослості).
5. Поступове зростання труднощів в іграх дозволяє дитині йти вперед і вдосконалюватися самостійно, тобто розвивати свої творчі здібності, на відміну від навчання, де все пояснюють і де формуються лише виконавські риси дитини.
6. Не можна пояснювати дитині спосіб і порядок виконання завдань, підказувати ані словом, ані жестом, ані поглядом. Дитина вчиться все брати самостійно з реального життя, вибудовуючи певну власну модель.
7. Не можна вимагати і домагатися, щоб дитина з першого разу виконала завдання. Можливо, вона ще не доросла, не дозріла, і потрібно почекати день, тиждень, місяць або й більше.
8. Виконання завдань постає перед дитиною не в абстрактній формі, а у вигляді малюнка, візерунка, будівлі з кубиків, деталей конструктора, тобто у вигляді реальних, відчутних речей. Це дає змогу наочно спів-ставити завдання з його виконанням і самостійно перевірити точність виконання завдання.
9. Більшість розвивальних ігор не вичерпується запропонованими завданнями, а дозволяють дітям, педагогам, батькам складати нові варіанти завдань, придумувати нові розвивальні ігри, тобто займатися творчою діяльністю більш високого рівня.
10. Розвивальні ігри дають можливість кожній дитині піднятися до вершин своїх можливостей, де розвиток здійснюється найбільш успішно. У розвивальних іграх вдається поєднати один із головних принципів навчання: від простого до складного з дуже важливим принципом творчої діяльності: самостійно за здібностями.
Це поєднання дозволяє розв'язати в грі одразу декілька проблем, пов'язаних із розвитком творчих здібностей:
• по-перше, розвивальні ігри дають матеріал для розвитку творчих здібностей із самого раннього віку;
• по-друге, їх завдання, як сходинки, завжди створюють умови, що випереджають розвиток здібностей;
• по-третє, щоразу самостійно піднімаючись до своїх вершин, дитина розвивається найбільш успішно;
• по-четверте, розвивальні ігри можуть бути різноманітними за своїм змістом і, крім того, як інші ігри, вони не сумісні з примусом і створюють атмосферу вільної та радісної творчості;
• по-п'яте, граючись у ці ігри з дітьми, батьки та педагоги навчаються поважати особистість дитини, не заважати дитині розмірковувати і приймати рішення самостійно, не виконувати за неї те, що вона може зробити сама.
Ці п'ять пунктів відповідають п'яти головним умовам розвитку здібностей. Завдячуючи цьому, розвивальні ігри створюють своєрідний мікроклімат для розвитку творчих сторін інтелекту. При цьому різні ігри розвивають різні інтелектуальні якості: відчуття, сприймання, увагу, пам'ять — особливо зорову; вміння знаходити залежності та закономірності, класифікувати та систематизувати матеріал; здатність до комбінацій, тобто вміння створювати нові комбінації з відомих елементів, деталей, предметів; уміння знаходити помилки і недоліки; просторові уявлення й уяву, здатність передбачати результати своїх дій. В єдності ці якості складають те, що називають кмітливістю, винахідливістю, творчим мисленням.
Розвивальні ігри можуть використовуватися в процесі проведення занять із різних розділів програми. Проте, як свідчить досвід, більш ефективним є комплексний підхід до використання розвивальних ігор у процесі проведення розвивальних корекційних занять із логіки, ТРВЗ і т. ін. Метою таких занять є стимулювання пізнавальних психічних процесів, пізнавальної активності дошкільників. Заняття з розвитку логічного мислення рекомендується проводити починаючи з молодшого дошкільного віку щотижня як продовження занять із формування елементарних математичних уявлень, що носять більш інформаційний характер.
Основною метою занять із логіки є розвиток пізнавальних здібностей дошкільників, тому такі заняття складаються з ігор на розвиток:
• сенсорних здібностей;
• інтелектуальних здібностей;
• формування передумов творчих здібностей.
Структурні частини заняття міняти місцями небажано. Впродовж одного заняття вихователь мінімально може провести три розвивальні гри. Максимальна кількість ігор залежить від віку дітей, їх готовності до сприймання ігрових завдань, складності та новизни запропонованих розвивальних ігор. Тривалість такого заняття має бути 10-15 хв. для дітей молодшого дошкільного віку, до 20-30 хв. для дітей старшого дошкільного віку.
Розвивальні ігри, як будь-які ігри з правилами, мають таку структуру:
• ігровий задум;
• ігрові дії;
• ігрові завдання, які визначають ігрові дії;
• ігровий матеріал;
• ігрові правила, серед яких є правила дії та правила спілкування.
Зміст структурних частин розвивальної гри визначається її метою, яка передбачає формування та розвиток психічних процесів у дошкільників. Ігровий задум являє собою ігрову ситуацію, в яку вводиться дитина і яку вона сприймає як реальну. Це досягається, якщо задум спирається на конкретні потреби і нахили дітей, їх досвід. Наприклад, малюків цікавить предметний світ. Отже, задум базується на діях із предметами. У всіх випадках задум гри реалізується в ігрових діях, які пропонуються дитині, щоб гра відбулася. В одних іграх потрібно щось скласти, в інших — виконати відповідні доручення і т. ін. Ігрові дії завжди включають навчальне завдання: назвати форму предмета, запам'ятати розміщення предметів іт. ін. Виконання навчальних завдань вимагає від дитини активних розумових і вольових зусиль. Ігровий матеріал також спонукає дитину до гри, має важливе значення для розвитку дитини та для втілення ігрового задуму. Правила гри доводять до свідомості дітей її задум, ігрові дії та навчальне завдання. Ігрові правила бувають двох видів: правила дії та правила спілкування. Наприклад, правилами дій можуть бути: вибрати предмет, який сподобався, але не того кольору, що круг на шиї дитини, або: не називаючи предмет, скласти про нього оповідання. Правила спілкування спрямовані на регулювання поведінки, активності, стримування імпульсивності.
Відомий педагог Б. П. Нікітін визначив «золоті правила» розвивальних ігор, яких слід дотримуватися дорослим. Ось деякі з них:
1. Гра має приносити радість і дитині, і дорослому. Кожен успіх дитини — це спільне досягнення. Радійте успіху — це надихає малюка.
2. Зацікавлюйте дитину грою, але не примушуйте її гратися, не доводьте заняття іграми до переобтяження. Утримуйтесь від образливих зауважень: «Ой, ти дурнику» і т. ін. Не ображайте дитину в грі, не гасіть її емоцій.
3. Розвивальні ігри — ігри творчі. Усі завдання діти повинні виконувати самостійно. Наберіться терпіння і не підказуйте ані словом, ані жестом, ані поглядом. Дайте можливість дитині думати самій, самостійно знаходити і виправляти помилки.
4. Щоб відчути порівняльну складність завдань, перш ніж давати завдання дітям, обов'язково спробуйте виконати їх самі. Запишіть, за який час вам вдалося виконати те чи інше завдання.
5. Якщо дитина не справляється із завданням, це означає, що ви переоцінили рівень її розвитку. Необхідно зробити перерву, а через кілька днів почати з більш легких завдань. Ще краще, якщо дитина сама обиратиме завдання з урахуванням своїх можливостей. Не підганяйте її.
6. Краще всього, якщо в кожної дитини буде окремий комплект гри чи ігрового матеріалу.
7. Захоплення дітей відбувається хвилями, тому, коли у дитини зникає інтерес, «забувайте» про гру на місяць—два, а іноді більше, а потім «випадково» знайдіть її. Повернення до гри часто буває схожим на зустріч зі старим другом.
8. Ігри слід берегти, не можна ставити їх на одному рівні за доступністю з рештою іграшок. Краще, щоб дитина попросила гру. Тому ігри слід зберігати на видному, але не дуже доступному місці.
9. Для найменших (1,5-3 роки) слід оживляти гру казкою чи розповіддю, надавати імена моделям, іграшкам, фігуркам, малюнкам. Фантазуйте, аж поки дитина не почне захоплюватися процесом і результатом гри.
10. Створюйте в грі невимушену атмосферу. Не стримуйте рухову активність дитини, дозволяйте пострибати, побігати і т. ін.
11. Доречно влаштовувати змагання на швидкість виконання завдань за годинником чи секундоміром.
12. Граючись, поводьте себе з дитиною як рівний із рівним, підтримуючи атмосферу гри.
13. Ігри необхідно повторювати, повторення — необхідна умова роз-вивального ефекту. Засновник космонавтики К. Е. Ціолковський, який відкрив таємницю народження творчого інтелекту, говорив: «Спочатку я відкривав істини, відомі багатьом, потім став відкривати істини, відомі декому, і, нарешті, став відкривати істини, нікому не відомі». Мабуть, це і є шлях становлення творчої сторони інтелекту. Наш обов'язок — допомогти дитині стати на цей шлях. На це і спрямовані розвивальні ігри.
