П'ять способів вираження батьківської любові
Останнім часом дуже часто з екранів телевізора чи комп*ютера ми всі , нажаль, бачимо , що діти вчиняють дуже жорстокі вчинки по відношенню один до одного. Коли таке стається і зачіпає нас стає зовсім не весело. І замість того, щоб допомогти дитині, починається шукання винуватих. Зазвичай винуваті всі, крім батьків. А в першу чергу ми , батьки , повинні зрозуміти , що робимо не так, чого ми не змогли дати дитині, чому не навчили її , як реагувати правильно на ту чи іншу ситуацію. Інколи діти розмовляють мовою, яку нам, дорослим, важко зрозуміти. Але і нас також не завжди розуміють діти, тому що, розмовляючи з ними, ми не завжди можемо висловити власні думки. Але ще гірше, коли ми не здатні виразити дитині свої почуття і любов зрозумілою їй мовою. Чи вмієте ви говорити мовою любові? Кожній дитині властиво розуміти любов бать¬ків по-своєму. І якщо батьки знають цю «мову», дитина краще розуміє їх. Любов потрібна кожній дитині, інакше їй ніколи не стати повноцінною дорослою людиною. Любов — це найнадійніший фундамент спо¬кійного дитинства. Якщо це розуміють дорослі, дитина виростає доброю і щедрою людиною. Основне батьківське завдання — виростити зрілу та відповідальну людину. Але хоч би які риси ви розвивали в дитині, головне — будувати виховання на любові.
Спілкуючись із дітьми, необхідно частіше нагадувати собі:
1. Перед нами — діти.
2. Вони поводяться, як діти.
3. Буває, що їхня поведінка нервує нас.
4. Якщо ми виконуємо свої батьківські обов'язки і любимо дітей, незважаючи на їхні витівки, вони, подорослішавши, виправляються.
5.Якщо вони повинні догодити мені, щоб заслужити любов, якщо моя любов умовна — діти її не відчують. Тоді вони втрачають впевненість у собі і не здатні правильно оцінювати власні вчинки, а отже, не можуть контролювати їх, по¬водитись більш зріло.
6.Якщо, перш ніж заслужити любов, вони повинні стати такими, якими ми хочемо їх бачити, вони стануть невпевненими у собі: «Скільки не намагайся — вимоги надто високі». А в результаті — невпевненість, тривожність, занижена самооцінка й озлобленість.
7.Якщо ми їх любимо попри все, вони завжди зможуть контролювати свою поведінку й не під¬даватися тривозі. Найголовніше — любити!
Щоб дитина відчула вашу любов, ви повинні знайти особливий шлях до її серця і навчитися проявляти свою любов. Діти по-різному відчувають любов, але всі потребують її.
Існує 5 основних способів, які виражають любов: • дотик; • слова заохочення; • час; • подарунки; • допомога.
Якщо в сім'ї декілька дітей, то навряд чи мови їхньої любові збігаються. У дітей різні характери, і любов вони сприймають по-різному. З кожною дитиною необхідно говорити її рідною мовою любові. Але варто ще раз згадати про необхідність безумовної любові до дитини. Адже хлопчики і дівчатка, які не знали безумовної любові, само¬тужки привчаються давати любов «по бартеру» в обмін на щось. Вони дорослішають, і в ідеалі оволодівають до того часу мистецтвом маніпулювати батьками. Доки такій дитині догоджають, вона мила й привітна, любить батьків, але тільки-но щось не до смаку — вона перестає любити їх. У відповідь на це батьки, які також не вміють любити безумовно, позбавляють дитину любові взагалі. Погодьтеся, це замкнене коло, підліток оздоблюється і роз-чаровується. Безумовної любові не може похитнути ніщо. Ми любимо дитину, навіть якщо вона прийшла брудна і сьогодні не надто успішна. Ми любимо її, якщо вона не виправдовує наших надій. І найважче — ми любимо її, хоч би що вона втнула. Це означає, що ми любимо дитину, навіть якщо її поведінка не найкраща. Чи не призводить це до вседозволеності? Ні, просто треба все робити послідовно: спочатку наповнюємо серце дитини впевненістю в тому, що вона потрібна, що ми її любимо, і лише потім будемо займатися її вихованням та навчанням.
ОТЖЕ : П'ять шляхів до серця дитини:
Дотик — один із найважливіших проявів любові людини. Тактильна ласка однаково важлива як для дівчаток, так і для хлопчиків. Тому коли ви виражаєте свою любов за допомогою ніжних дотиків, поцілунків, цим можна сказати набагато більше, ніж словами «Я тебе люблю».
Слова заохочення — коли ми хвалимо дитину, то дякуємо їй за те, що вона зробила, чого до¬сягла сама. Проте не треба хвалити дитину надто часто, тому що слова втратять усю силу і сенс. Пам'ятайте: кожне схвалення має бути обгрунто¬ваним та щирим. Щодня даруйте дитині приємні слова підтримки, заохочення, схвалення, ласки, які свідчитимуть про любов до неї.
Час — це ваш дарунок дитині. Ви ніби говорите їй: «Ти потрібна мені». Інколи діти роблять погані вчинки саме для того, аби батьки звернули на них увагу. І попри всю зайнятість приділяйте своїй дитині хоча б кілька годин на тиждень.
Подарунок — це символ любові тоді, коли дитина відчуває, що батьки справді турбуються про неї. Якщо ви хочете віддячити дитині за послугу — це плата, якщо намагаєтесь підкупити — хабар. Справжній подарунок дається не в обмін на щось, а просто так. Подарунки не обов'язково купувати. їх можна знаходити, робити самим. Подарунком може стати що завгодно: польові квіти, камінчики, чудернацької форми гілочка, горішок тощо. Головне — придумати, як його подарувати.
Допомога — кожного дня діти звертаються до вас із різноманітними запитаннями, прохан¬нями. Завдання батьків — почути їх і відповісти на них. Якщо ми допомагаємо дитині й робимо це з радістю, то душа її наповнюється любов'ю. Допомагати дітям — не означає повністю обслуговувати їх. Спочатку ми справді багато робимо за них. Проте потім, коли вони підростуть, муси¬мо навчити їх усього, щоб і вони допомагали нам.
На кожному віковому етапі ми використовуємо різні «мови» нашої любові. Тому для батьків важливо обрати саме ту «мову» (дотик, слова заохочення, час, подарунки, допомога), яка веде до серця дитини. Якоюсь мірою виховання дітей нагадує річку, по якій ми пливемо в човні. Можна нічого не робити, просто плисти за течією. Час від часу човен прибиватиметься до якогось берега. Уявімо, що вам хочеться потрапити в якесь особливе місце на річці. Воно безпечне, красиве, там чудовий клімат, люди, які вам подобаються. Але ви не зможете туди дістатися, якщо просто плистимете за течією. Ви маєте дотримуватися певного курсу. Тоді пройдете через пороги, можливо, доведеться навіть гребти проти течії, долати перешкоди. Може, іноді навіть тягнутимете човна вздовж берега. Це набагато складніше, ніж просто лежати в човні й плисти за течією. Але ваші зусилля варті того. Ви знаєте, куди вам плисти, тому плануватимете цю подорож дуже ретельно. Може статися, що трохи заблукаєте, але оскільки ви знаєте, куди прямуєте, то знайдете правильний шлях. Це дасть вам додаткову енергію, щоб іти далі до своєї мети. І нагородою буде ваша щаслива й упевнена в собі дитина!